Хоча російська влада спростовує численні факти військових злочинів, скоєних окупаційним корпусом ЗС РФ в Україні, відлуння Бучі постійно переслідує їх… Саме тому кремлівська пропаганда гарячково розкручує тему нібито звірств ЗСУ на теренах Донбасу, які до "визволення" залишалися під контролем української влади. Верифікованих підтверджень немає. Не вважати ж такими численні бездоказові вироки полоненим захисникам України, які з маніакальною регулярністю виносять "верховні суди" фейкових "республік". Тому акцент робиться на "очевидців" з-поміж місцевих жителів. Гра в "Голос народу" Як головний ретранслятор "жахів нашого містечка" виступає колись маргінальна "Донецька республіка", яка нині гордо називає себе "громадським рухом". Вона знімає сумнівні у плані документалістики відео та "надає" їх "республіканським" інформаційним ресурсам. Ті активно їх тиражують. Центральні російські ЗМІ теж не відстають і час від часу включають у свої репортажі нібито факти з третіх рук. Навряд чи хтось пише змученим війною мешканцям регіону "правильні" тексти. Швидше за все, потрібна картинка для відео та різних ЗМІ є результатом багаторічної російської антиукраїнської пропаганди з елементами стокгольмського синдрому. Про руйнівну силу метастазів численних "воєнкорів", зокрема, розповів російський журналіст Дмитро Стешин. "Шалена історія трапилася зі мною у Горлівці. У пункті тимчасового розміщення, натурально кидається до мене жінка і каже: "Я всю вашу книгу ("Священна військова операція") по Радіо КП прослухала, поки в підвалі три місяці (під російськими обстрілами – "ОстроВ") сиділа! Батарейки скрізь шукала, навушники берегла"... Все не дарма, все не даремно, жити хочеться після таких історій", – написав він у себе в Телеграм. "Не вір очам своїм…" "Викривальні" інтерв'ю очевидців можна умовно поділити на три групи. До першої відносяться розповіді про те, що жителі окупованих населених пунктів дійсно бачили, але під впливом вищезгаданих факторів інтерпретували у потрібному російській пропаганді контексті. "Вирівняли там усе село, залишився один фундамент, навіть дерев зелених немає. Почали палити один будинок, ми перебігли в мій будинок, почали і мій палить. Рій дронов налетів і один за одним почали бомбити будинок, поки не спалахнув дах. І навіть коли дах впав, притухнув, так вони якимись ще запальними почали кидати, плавилися рейки на даху, горіло буквально все… Новогродівку просто розбомбили, будинки залишилися тільки по краях", – розповіла одна пенсіонерка. При цьому свідки українських обстрілів чітко розуміють, що всі їхні проблеми почалися саме через агресію РФ проти України. "Життя покинуло селище відразу після початку звільнення… У селищі не залишилося працюючих магазинів, аптек та лікарень. Медикаментів, як і продовольства, бракувало", – цитують їхні слова сепаратистські ЗМІ. Якщо ретроспективно подивитися на зведення бойових дій та публікації тих самих місцевих жителів напередодні захоплення окупантами того чи іншого населеного пункту, відповідь на сакраментальне запитання "Хто стріляв?" не викликає жодного сумніву. Показово, що ЗМІ окупованого Донбасу проілюстрували "безчинства ЗСУ" фотографією з українського сайту, який ще в листопаді 2023 року розповів про обстріл Новогродівки п'ятьма російськими ракетами С-300. Тоді в містечку, до штурму якого залишався майже рік, було частково зруйновано 34 приватні будинки, один багатоквартирний будинок, 7 об'єктів критичної інфраструктури та церкву. Сепаратистські ЗМІ видали наслідки обстрілу Новогродівки російськими ракетами 19 листопада 2023 року за удар ЗСУ Влітку 2024 року в міру наближення лінії фронту обстріли ставали частішими та руйнівнішими. Наслідки удару по Новогродівці у Покровському районі 4 серпня 2024 року Однак із завидною завзятістю обивателі, які рятувалися в підвалах від "дружнього вогню", запевняють, що бомби, снаряди і ракети не російські. Мовляв, це ЗСУ такі дефіцитні боєприпаси вирішили витратити на цивільних. Новогродівка 12 серпня 2024 року знову потрапила під обстріл Найочевидніше пояснення причин і вихідного спрямування регулярних обстрілів із схожим на релігійний фанатизмом оголошується "українською пропагандою". "Були випадки, коли ВСУ розбомбили клуб на території Новогродівки (в якій самі на той час перебували – "ОстроВ") і почали всіх запевняти, що це зробили російські військові. Які нібито проникли в село Миколаївку, спеціально підірвали саме цю будівлю", – розповідає на камеру одна з усе знаючих мешканок. "Українські вічно говорили: "Прийде русня і вам капець", а ми чекали. Я аналізую, я дивлюся, ну як можна вірити цій Україні", – так само щиро вторить їй сусідка. "Самі не бачили, але люди кажуть…" На цій же вірі в "світло, що прийшло зі Сходу", побудовано й другу групу фейків. На відміну від вищеописаних епізодів, де брехня будувалася за принципом "не вір очам своїм", тут не потрібно щось бачити, достатньо було почути від знайомих чи сусідів, а потім домислити. Звичайно, головним меседжем такого "пізнання" стало твердження, що "Україна вісім років Донбас бомбила". "Я живу в Новогродівці, сестра живе в Желанному. І ми бачили, хто обстрілює Донецьк. ЗСУ приїжджали в Желанне і просили у людей м'ясо на шашлики, а потім їхали на край міста — і по Донецьку. Як можна підтримувати Україну?", – розмірковує місцева мешканка. Дивовижна історія виходить: одна сестра бачила, як українські бійці просили (а чому не відбирали?) м'ясо, інша підхоплювала естафету та спостерігала, як наївшись шашликів, вони починали стріляти по Донецьку. Їх не бентежить, що від Новогродівки та Желанного до Донецька по прямій понад 40 кілометрів. А Хаймерсів Україна тоді ще не мала! Ну й визначити куди саме в умовах проведення АТО/ООС стріляли захисники України (якщо вони справді стріляли) – у принципі неможливо. Цікаві розповіді місцевих і про можливість покинути зону бойових дій. Вони визнають, що українська влада організувала безпечні маршрути евакуації. "Але на бік України ми не хотіли виїжджати, бо одразу забрали б до армії. А ми не збиралися воювати", – озвучила вона ще одну страшилку про "кровожерних бандерівців". Про це розповіли центральному російському телеканалу чоловіки із захопленого Торецька. "Заїжджали, ловили всіх підряд: кульгавих, косих, хворих", – зі слів сусіда розповіли вони. Кореспондент вдав, що повірив у все сказане: "Ось так вони жили при Україні". До речі, байки про те, що чоловіків прифронтового Донбасу мобілізують до ЗСУ, виявилися дуже затребувані російською пропагандою. "Чоловіки в містах зізнаються, що ховалися від військкоматів і тих, хто забирав людей до лав ЗСУ. Незгодні з політикою України чоловіки були змушені ховатися кілька років, фактично не виходячи з будинків і підвалів. Повістки приходили прямо на місця роботи. Не було на що жити", – скаржиться на камеру пропагандистів ідейний проросійський "ухилянт" із Новогродівки. "Дві повістки були, ховаюся. Я шахтар, на шахту два повістки прийшли. Не висовував носа, я пенсіонер, за пенсію жив", – визнав він, що "українська хунта" платила йому шахтарську пенсію, тому органи влади точно знали, де він "ховається". А ось тут версії "свідків" насильницької мобілізації розійшлися. Черговий евакуйований на підконтрольну РФ територію розповів, що "військкомати" гірників не чіпали, а "на війну" відправляли тих, хто відмовлявся працювати на шахті. "У селищі була єдина робоча шахта, з якої українці до останнього дня намагалися вивезти буквально все – із шахти викачували вугілля та вивозили разом із усім обладнанням. Працювати змушували шахтарів погрозами: відмовишся – підеш воювати", – поділився "пережитим" мешканець Желанного. До речі, одна жінка опосередковано визнає, що її "знання" про насильницьку мобілізацію в Україні, включаючи Донбас, побудовано на інформації, яку їм регулярно показують по телевізору та публікують у місцевих ЗМІ. "Самі показують, як їх же ТЦК ловлять на зупинках, забирають шахтарів, хапають за шкуру та кидають у бусик. І відвозять невідомо куди", – розкрила вона джерело своєї компетентності. За своїх замовимо слівце... І, нарешті… Усі описані вище "показання свідків" були збоченою інтерпретацією особисто баченого чи від "надійних людей" почутого. Однак в інформаційному полі РФ та окупованих територій можна зустріти безліч абсолютно порожніх заяв про "геноцид" ЗСУ "народу Донбасу". Ідея зрозуміла і проста: якщо російську армію обґрунтовано та аргументовано звинувачують у мародерстві та численних вбивствах мирних жителів, то необхідно впровадити у свідомість обивателів якийсь варіант "Бучі по-українськи". "Винищувати власне населення – історія не нова для України. Тоді як… Зеленський продовжує методично брехати з екрану, що жителі Донбасу – українці, його власна армія без вагань спрямовує зброю їм в обличчя", – задає тон інформаційному потоку "офіційне" ЗМІ "ДНР". Доказами такого серйозного звинувачення "з Донецьким агентством новин поділилися у пресслужбі громадського руху "Донецька Республіка". Тобто знову вирок виносять незрозуміло якісь "місцеві жителі". Загалом місцеві "ждуни" розповідають про те, що ЗСУ "хотіли, щоб ми згоріли живцем". "Українська армія, розуміючи, що відхід неминучий, випалювала все навколо себе. Ба більше, після відпрацювання артилерією та танками на вцілілі будинки прямували дрони, щоб точно не залишити жодного шансу спорудам... Вони били саме по цивільних. Там, де сиділи мирні люди" , – як мантру повторюють вони в об'єктив відеокамери. Побудованою на чутках є і розповідь мешканки Новогродівки Наталії Трубникової про розстріл бійцями ЗСУ тих, хто виїжджають на непідконтрольну Україні територію. "Тих, хто намагався виїхати у бік РФ, спіткала сумна доля. Виїжджали на машині батько, син чи донька, не зрозуміло було, і мати. І в них потрапив снаряд. Усі загинули", – переказала вона те, чого сама не бачила. Розумність спроби "з'єднатися з Батьківщиною" через лінію фронту викликає сумніви, а чий снаряд, якщо ця історія справді мала місце, потрапив у машину нещасної сім'ї в умовах активних бойових дій та артилеристських дуелей визначити зовсім неможливо. Ну, і для більшого ефекту порожніх заяв окупаційна пропаганда залучила нібито колишніх українських військових, які перейшли на бік росії. В окупаційних фронтових зведеннях "Добровольчий загін імені Максима Кривоноса" ніколи не фігурував, але в місцевих ЗМІ повідомили, що він бере активну участь в евакуації мирних жителів. Тобто збирає їхні байки про звірства захисників України. "Вони бачать, що рухаються мирні люди, але все одно продовжують обстріли. Іноді цілеспрямовано знищують FPV-дроном, бачачи всю атрибутику мирних – вивішені білі рушники, написи на машинах люди роблять. Але це не зупиняє ЗСУ від знищення мирного населення", – знову ні про що розповів один «доброволець». Символічну фінальну крапку у цьому потоці антиукраїнських фейків поставила мешканка села Нікольське Олена. До російського вторгнення вона тихо-мирно проживала у власному будинку, а з приходом російських військ була змушена виїхати до Волновахи, де тулиться на ліжку в центрі тимчасового розміщення. При цьому жінка розповідає, що військовослужбовці ЗСУ поводилися "як німці у роки війни", а російські солдати "навпаки, віддали все, що було, мирному населенню". "З російськими солдатами нам було комфортно", – заявила вона, не уточнивши, через кого вона на старості років покинула "зону комфорту". Зрештою, на основі всіх цих оповідань, нічим не підтверджених, окрім сумбурних "показань", одурманених російською пропагандою і доведених до відчаю жителів прифронтової зони, ватажок "ДНР" Денис Пушилін робить заяви для російських ЗМІ: "Українські військові під час відступу прагнуть знищити цивільне населення у залишених ними населених пунктах. Також вони атакують мирних жителів, які намагаються евакуюватися на підконтрольну росії територію". І знову "евакуація" – через лінію фронту. Але за емоціями і «кричущими фактами» – відсутність логіки ніхто не помічає…
